Але, добавлю фишечек шановним користувачам. Спонсори 🔻
Братухи, вирубайте! Давайте цепляться за плюшки, яких тут завались! На пару з корешами я став героєм неймовірного пригода, і хочу з вами поділитися цим вживу. Моя історія, братця, запам'ятай, це бомба! Таке трапляється не кожен день.
Ось все як почалося. Я вже кілька років заїжджаю на справжню хімію і завжди на голові були якісь закладки. А ще у мене свій секретний бізнес, гидропоника натирає гаманці зеленим бур'яном. Так от, раз я жартував з головою найкрутішої братви, він порадив покурити ракету, а якщо хочеш чище, то добав опіуму. І, звичайно же, я послухав його слова.
Заряд акціями почався звідси:
Маєш ракету в руках - пацан, ти на вищому рівні! Кайфуєш на повну катушку. Аж от-от здибаєш по світу в марочці, яку сам відросиш. З'їжджаю в джунглі, аж там картина - льоскот, по всіх боках накладені вдомаї. Нікуди дітися, фонячити сенсей та різати леся - свято розпочинається!
Від пристрасного косяку не могло бути кращого. У такому розмаїтті пацани можуть доходити до самого судового засідання. Серйозно! Модний світ курить "гудки" з розумом. Пам'ятаю, як раз коли закурили ракету за рахунок неонової моди, а вони прилітають, та самі не в курсі чим нюхають - аж тиць пролетив, нажерся лямаків. Закарпатські наркотики знімають блокаду з розуму, браття!
Залишилось намати закладки та почекати мінера, щоб запросити його до себе. Це - агент, що роздає з'їдену атмосферу, фармацевт у своєму розумінні. І ось він з'явився. На прогулюванні, на футбольному полі. Я помітив його по одязі, взагалі, він схожий на кіиіборга. Він був такий важкий в одязі, що знятися з нього найнормальніше було, якісь дві години у ночі. Ще нікому в моїй компанії не вдалося змусити його зняти халат. Ми просто знайшли спосіб обгрунтувати те, що його невчасне поводження - це не привілейованість, це абсолютно нормально. І пам'ятайте - якщо ви хочете засвоїти фірмовий стиль, забудьте про протиріччя.
Тут найкрутіше:
На наступний день ми поїхали на футбол з братвою. Ми зустрілись біля стадіону, всі одягнуті у нові балаклави і футболки нашої банди. Було велике свято: тисячі фанатів, гучні пісні, червоні запальники і банери. Ми були гордими представниками своєї компанії, завжди модні та круті. Проходження коксика по трибунам було нашим ритуалом, аплодисментами і вигуками наші фанати відзначали наше віддання. Ми знали, що це було варто.
Перегляд матчу був захоплюючим. Ми кричали, підтримували нашу команду, вигукували лозунги. Марка з нами, а мій закладки надійно працював. Ми створювали атмосферу вогню і ейфорії, кожна наша ракета розсікала небо, сповнена гарячих співчуттів. Я відчував себе частиною чогось більшого, щось, що поєднало нас. І навіть коли наша команда програла, ми не покинули поле розчаровані. Ми були щасливі, що могли бути тут, разом, підтримуючи свою команду і нашу дружбу.
І ось настав час розходитися. Ми вирішили закинути в гарячих спину закладку, щоб продовжити свою ейфорію. Марка і коксик наше все! Відпочинути і повернутися у свій сірий реальність? Ніколи! Ми були наркоманами, і це наш спосіб життя. Ми знали, що завжди будемо шукати нові пригоди, витрачати гроші на наші улюблені речовини, ризикувати і веселитися, незважаючи на всі негаразди і проблеми. Ми були вільними душами, і ніякі обставини не могли змусити нас змінити наше бачення світу і нашої реальності.
Таке, чуваки, сталося зі мною. Моя незабутня подорож на футбол з братвою, зовсім іншим і спеціальним способом насолоджуватися життям. І тепер я знаю, що нічого не може зіпсувати цей момент. Ми вирішили, що наша банд
Э, кайфоломы! Расскажу я вам историю, как я решила покорить новые вершины наркопутешествий и провести фотоэкспедицию по заброшенным зданиям. Шаровой, да и всему экипажу, нужно было быть в ресурсе. Ширевка раздавала стимуляцию, поэтому я решила взять на свой хрупкий плечики организацию всего этого сумасшествия.
Сначала мне пришлось сойти с ума, чтобы разыскать качественную соль. У наркокузниц, да промокашек, нужно быть на связи, чтобы найти кого-то, кто бы сможет сделать такую вещь. Одна приходная девочка подсказала мне, где можно найти достойного поставщика. Кристаллический товар был моим ключом к этому приключению.
Купила я МДМА на своей любимой точке. Встретил меня шаровой, который сразу понял, что я не терплю подделок. Мы заключили мимолетное соглашение, и он выглядел довольным моим выбором. Я заплатила ему, забрав товар, и настал момент начать подготовку.
Шаровой и я собрали команду отчаянных наркопутешественников. Нам нужны были те, кто не боится заброшенных зданий и кто готов на все, чтобы запечатлеть каждый момент нашей экспедиции. Все мы были белыми воронами и понимали, что это будет опасное приключение.
И вот наступил день нашего вылазки. Мы собрались в укромном месте, провели предварительную встречу и проверили наличие всего необходимого оборудования. Камеры, фотоаппараты, световое оборудование – все было готово. А самое главное, наши умы были настроены на волну позитива и адреналина.
Мы подошли к первому заброшенному зданию – старому заводу. Вокруг витал особый дух апокалипсиса и запах разрухи. Мы ворвались внутрь, словно пустая квартира была нашим домом. Мое сердце бешено колотилось от ожидания и волнения.
Осмотр обстановки на первом этаже мы сделали быстро. Стены были покрыты граффити и непонятными надписями. Здесь я вспомнила о своем карманнике с реактивами, который позволял мне уходить от реальности. Но я решила снова отложить его использование.
Второй этаж оказался настоящей находкой. Там мы обнаружили огромный зал с окнами, из которых льется потрясающий свет. Фотографии наших наркопутешествий начали получаться на высшем уровне. Все были в восторге от того, что нам удалось запечатлеть.
Затем мы перешли на следующий объект: старую больницу. Когда-то здесь оказывали помощь больным и нуждающимся. Но сейчас это была просто руина, напоминающая о забытых временах. Мы разошлись по этажам, и каждый нашел свою уникальную историю в этих развалинах.
Было в этом своеобразное очарование – быть первыми, кто открывает заново двери забытых пространств. Мы стали свидетелями прошлой жизни заброшенных зданий и ощутили, как энергия этого места оживает в наших фотографиях.
Фотоэкспедиция по заброшенным зданиям стала для меня новым видом искусства. Я нашла новое призвание и уверенность в своих возможностях. Наша команда продолжала исследования, и каждый новый объект приносил нам больше впечатлений.
Но не забудьте, молодежь, что такие приключения всегда носят опасный характер.
И, мои друзья, независимо от того, каким путем вы отправляетесь на свои приключения, будьте осведомлены о рисках и принимайте решения на основе здравого смысла. Ведь главное – это найти свое призвание и сделать этот мир ярче, а не сгореть в пламени наркотических закладок.